|
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про судову експертизу
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 28, ст.232 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 4038а-XII від 25.02.94, ВВР, 1994, N 28, ст.233)
Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи
судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя
України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою,
орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і
техніки.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття судової експертизи
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі
спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які
містять інформацію про обставини справи, що перебуває у
провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.
Стаття 2. Законодавство України про судову експертизу
Законодавство України про судову експертизу складається з
цього Закону, процесуального законодавства, інших законодавчих
актів, міжнародних договорів та угод про взаємну правову допомогу
і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері
судово-експертної діяльності.
Стаття 3. Принципи судово-експертної діяльності
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах
законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Стаття 4. Гарантії незалежності судового експерта та
правильності його висновку
Незалежність судового експерта та правильність його висновку
забезпечуються:
процесуальним порядком призначення судового експерта;
забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності
втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;
існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів
дізнання та попереднього слідства;
створенням необхідних умов для діяльності судового експерта,
його матеріальним і соціальним забезпеченням;
кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу
свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від
виконання покладених на нього обов'язків;
можливістю призначення повторної судової експертизи;
присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках
під час проведення судової експертизи.
Стаття 5. Максимальне збереження об'єктів дослідження
Під час проведення судових експертиз об'єкти дослідження
можуть бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це
необхідно для дослідження.
Стаття 6. Забезпечення умов праці судового експерта
за місцезнаходженням об'єктів дослідження
Якщо судову експертизу необхідно провести на місці події або
за місцезнаходженням об'єкта дослідження, особа або орган, які її
призначили, повинні забезпечити судовому експертові безперешкодний
доступ до об'єкта дослідження і належні умови праці.
Стаття 7. Організація судово-експертної діяльності
Судово-експертну діяльність здійснюють державні
спеціалізовані установи та відомчі служби.
До них належать:
науково-дослідні та інші установи судових експертиз
Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я
України;
експертні служби Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства оборони України, Служби безпеки України.
Судово-експертна діяльність може здійснюватися на
підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу
(ліцензії), а також громадянами за разовими договорами.
Ліцензія видається в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 8. Науково-методичне забезпечення судово-експертної
діяльності
Організація науково-методичного забезпечення
судово-експертної діяльності покладається на міністерства і
відомства, до системи яких входять спеціалізовані установи та
відомчі служби, що проводять судові експертизи.
Для розгляду найважливіших питань розвитку судової
експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві
юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової
експертизи, яка діє відповідно до Положення про неї, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство юстиції України забезпечує видання міжвідомчого
науково-методичного збірника "Криміналістика та судова
експертиза".
Стаття 9. Реєстр судових експертів
Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових
експертів державних і підприємницьких структур та громадян.
Атестація судових експертів з числа працівників
підприємницьких структур та громадян проводиться Міністерством
юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України
відповідно до їх функцій.
Органи дізнання, попереднього слідства і суди зобов'язані
доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним
до цього Реєстру.
Р о з д і л II
СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ
Стаття 10. Особи, які можуть бути судовими експертами
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні
знання для давання висновку з досліджуваних питань.
Фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб,
що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти
відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної
спеціальності.
Стаття 11. Особи, які не можуть бути судовими експертами
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового
експерта особи, визнані у встановленому законом порядку
недієздатними, а також особи, які мають судимість.
Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в
судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством.
Стаття 12. Обов'язки судового експерта
Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний:
1) провести повне дослідження і дати обгрунтований та
об'єктивний письмовий висновок;
2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді,
суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку;
3) заявляти самовідвід за наявності передбачених
законодавством підстав, які виключають його участь у справі.
Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним
законодавством.
Стаття 13. Права судового експерта
Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються
предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання
додаткових матеріалів;
2) вказувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її
проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких
йому не були поставлені питання;
3) з дозволу особи або органу, які призначили судову
експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових
дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової
експертизи;
4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває
справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;
5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи,
якщо її виконання не є службовим завданням.
Інші права судового експерта передбачаються процесуальним
законодавством.
Стаття 14. Відповідальність судового експерта
Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими
законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної,
матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Р о з д і л III
ФІНАНСОВЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ УСТАНОВ
ТА ВІДОМЧИХ СЛУЖБ
Стаття 15. Фінансування
Проведення науково-дослідними установами судових експертиз
наукових розробок з питань організації та проведення судових
експертиз фінансується за рахунок державного бюджету.
Проведення судових експертиз іншими спеціалізованими
установами та відомчими службами фінансується за рахунок коштів,
що виділяються їм на цю мету з державного та місцевих бюджетів, а
науково-дослідними установами - за рахунок замовника.
Інші роботи зазначені установи та служби проводять на
госпрозрахункових засадах.
Стаття 16. Атестація судового експерта
Метою атестації судового експерта є забезпечення належного
професійного рівня керівних працівників та фахівців, які
залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у
розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи.
Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюються
кваліфікація судового експерта з дозволом проведення певного виду
експертиз і кваліфікаційний клас.
Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних
класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких
входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять
судові експертизи.
Стаття 17. Експертно-кваліфікаційні комісії
Для присвоєння кваліфікації судового експерта і
кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні
комісії.
До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш
досвідчені фахівці, які мають кваліфікацію судового експерта і
стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п'яти років.
Серед них має бути не менше двох фахівців тієї спеціальності і
того класу, з яких комісія проводить атестацію, присвоює
кваліфікацію або кваліфікаційний клас, а також фахівець з
процесуальних питань судової експертизи.
Стаття 18. Оплата праці та соціальний захист судових
експертів
Питання оплати праці та умови соціального захисту судових
експертів визначаються Кодексом законів про працю України
та іншими актами законодавства України.
На працівників державних спеціалізованих установ судових
експертиз та відомчих експертних служб поширюються особливості
матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені
Законом України "Про державну службу" , якщо інше не
передбачено законами України.
Стаття 19. Охорона спеціалізованих установ і відомчих служб,
що проводять судові експертизи
Охорона приміщень і територій установ судових експертиз
Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я
України, а також режим тримання осіб, які перебувають під вартою
і направлені на судово-психіатричну експертизу, забезпечуються
Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів, що
виділяються йому на цю мету з державного бюджету.
Охорона експертних служб Міністерства внутрішніх справ
України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України
забезпечується цими органами.
Стаття 20. Інформаційне забезпечення
Установи, організації та підприємства незалежно від форм
власності зобов'язані надавати спеціалізованим установам та
відомчим службам, що проводять судові експертизи, за їх запитом
натурні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію
та іншу інформацію, необхідну для створення і оновлення методичної
та нормативної бази судової експертизи.
Спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять
судові експертизи, мають право одержувати від судів, органів
дізнання і попереднього слідства знаряддя злочину та інші речові
докази, щодо яких закінчено провадження у справах, для
використання в експертній і науковій діяльності.
Стаття 21. Кадрове забезпечення
Фахівців для спеціалізованих установ та відомчих служб, що
проводять судові експертизи, готують вищі навчальні заклади, після
чого вони спеціалізуються та підвищують кваліфікацію на курсах та
в інститутах удосконалення відповідних міністерств і відомств.
Вивчення потреб у підготовці, спеціалізації та підвищенні
кваліфікації кадрів експертів, а також розроблення пропозицій щодо
задоволення цих потреб здійснюються міністерствами і відомствами,
до системи яких входять установи та служби, що проводять судові
експертизи.
Р о з д і л IV
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ СУДОВОЇ
ЕКСПЕРТИЗИ
Стаття 22. Проведення судової експертизи за дорученням
відповідного органу чи особи іншої держави
У разі проведення судової експертизи за дорученням
відповідного органу чи особи іншої держави, з якою Україна має
угоду про взаємну правову допомогу і співробітництво,
застосовується законодавство України, якщо інше не передбачено
зазначеною угодою.
Оплата вартості судової експертизи здійснюється за
домовленістю між замовником і виконавцем судової екпертизи.
Стаття 23. Залучення фахівців з інших держав для спільного
проведення судових експертиз
Керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, що
проводять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за
згодою органу або особи, що призначили судову експертизу, включати
до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі
спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами
процесуального законодавства України.
Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та
відшкодування інших витрат, пов'язаних з її проведенням,
здійснюється за домовленістю сторін.
Стаття 24. Міжнародне наукове співробітництво
Спеціалізовані установи та відомчі служби, що виконують
судові експертизи, користуються правом встановлювати міжнародні
наукові зв'язки з установами судових експертиз, криміналістики
тощо інших держав, проводити спільні наукові конференції,
симпозіуми, семінари, обмінюватися стажистами, науковою
інформацією і друкованими виданнями та здійснювати спільні видання
в галузі судової експертизи і криміналістики.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 25 лютого 1994 року
N 4038-XII
|
